Питання №1 Прикладом внутрішньовидової боротьби за існування є…
полювання лисиці на зайця
запилення квіток комахами
турнірні бої оленів за самицю
розповсюдження насіння сосни вітром
Питання №2
Елементарною одиницею еволюції є…
популяція
екосистема
порода
вид
Питання №3
Згідно зі СТЕ, основним джерелом спадкової мінливості є…
природний добір
ізоляція
мутації
дрейф генів
Питання №4
Назвіть форму природного добору, яка сприяє зміні норми реакції організмів у певному напрямку:
штучний
розриваючий
рушійний
стабілізуючий
Питання №5
Рушійною силою еволюції Ч.Дарвін вважав…
зміни в організмі в результаті тренування органів
процес виживання організмів, найбільш пристосованих до умов існування
добір людиною організмів із найбільш корисними для неї ознаками
внутрішнє прагнення організму до прогресу
Питання №6
У популяціях березового п’ядуна в середині XIX століття через потемніння кори берези збільшилася частка особин із рідкісним темним забарвленням. Це результат такого виду природного добору, як…
дизруптивний
модифікаційний
рушійний
стабілізуючий
Питання №7
Прикладами дії якої форми добору є поява червоної та чорної форми сонечка двокрапкового?
Стабілізуючого
Рушійного
Розриваючого
Балансуючого
Питання №8
Розмноження дрозда-омелюха призвело до зменшення чисельності дрозда співочого. Укажіть назву цього явища.
Внутрішньовидова боротьба
Боротьба з умовами довкілля
Міжвидова боротьба
Гніздовий паразитизм
Питання №9
Установіть відповідність між видом добору (1-4) та його характером (А-Д).
рушійний
стабілізуючий
розриваючий
штучний
Відбір особин із корисними для людини ознаками
Виживання особин із певними, генетично закріпленими ознаками
Селективна перевага особин із крайніми формами прояву ознаки
Виживання особин із проміжними ознаками, близькими до середніх значень
Виживання особин із будь-якими ознаками

Відповідь:

1. турнірні бої оленів за самицю

2. популяція

3. мутації

4. рушійний

5. процес виживання організмів, найбільш пристосованих до умов існування

6. рушійний

7. Розриваючого

8. Міжвидова боротьба

9.

1) рушійний - Виживання особин із певними, генетично закріпленими ознаками

2) стабілізуючий - Виживання особин із проміжними ознаками, близькими до середніх значень

3) розриваючий - Селективна перевага особин із крайніми формами прояву ознаки

4) штучний - Відбір особин із корисними для людини ознаками

Пояснення:

1. Внутрішньовидова боротьба, або змагання, виникає між особинами одного виду в популяції або між популяціями. Представники одного виду мають дуже схожі життєві потреби, тому між ними виникає конкуренція за територію, харчові ресурси, самку чи самця, як турнірні бої оленів за самицю.

2. Синтетична гіпотеза еволюції розглядає популяцію як елементарну одиницю еволюції, бо в ній ігаються всі основні еволюційні процеси: спадкова мінливість, боротьба за існування, природний добір, хвилі життя, дрейф генів, ізоляція.

3. Одне з основних положень синтетичної теорії еволюції: головним джерелом спадкової мінливості є мутації – зміни генетичного матеріалу, що передаються з покоління в покоління.

4. Рушійний добір відбувається за умови повільних змін умов довкілля у певному напрямку або під час пристосувань організмів до нових умов у разі розширення ареалу. Він сприяє зміні норми реакції організмів у певному напрямку. У цьому випадку особини з ознаками, які відхиляються в певний бік від середнього значення, отримують переваги.

5. Еволюція, за Чарльзом Дарвіном, полягає в безперервних пристосувальних змінах видів. На його думку, еволюція – поступове ускладнення та підвищення організації живих істот, еволюція має прогресивний характер. Дарвін дав визначення природного добору: збереження корисних відмінностей або змін і знищення шкідливих він назвав природним добором або виживанням найбільш пристосованих.

6. Рушійний (спрямований) добір – природний добір, який діє при спрямованій зміні умов зовнішнього середовища. Особи з ознаками, які відповідають мінливому середовищі, отримують переваги. Прикладом цього добору є збільшення частки метеликів березового п’ядуна з темним забарвленням.

7. Дизруптивний (розриваючий) добі́р – форма природного добору, яка проявляється у знищенні особин із середньою нормою реакції та збереженні крайніх відхилень від неї. Дія дизруптивного добору відбувається тоді, коли умови зовнішнього середовища настільки змінились, що основна маса виду втрачає адаптивність, а переваг набувають особини з крайніми відхиленнями від середньої норми. Прикладом може бути поява червоної та чорної форми сонечка двокрапкового.

8. Міжвидова боротьба – взаємини між особинами різних видів, до яких може відноситися витіснення одного виду іншим, як розмноження дрозда-омелюха призвело до зменшення чисельності дрозда співочого.

9.

1) Рушійний добір – виживання особин із певними, генетично закріпленими ознаками. Рушійний добір відбувається в умовах середовища, які повільно змінюються у певному напрямку. Його результатом є виникнення нових генотипу та фенотипу, які найбільш відповідають умовам середовища, які повільно змінюються.

2) Стабілізуючий добір – виживання особин із проміжними ознаками, близькими до середніх значень. Результатом стабілізуючого добору є домінування організмів із середньою нормою реакції, що характерна для виду організму.

3) Розриваючий добір – селективна перевага особин із крайніми формами прояву ознаки. Дія дизруптивного добору відбувається тоді, коли умови зовнішнього середовища настільки змінились, що основна маса виду втрачає адаптивність, а переваг набувають особини з крайніми відхиленнями від середньої норми.

4) Штучний добір – відбір особин із корисними для людини ознаками. Результатом штучного добору є різноманітність сортів рослин та порід тварин.

апоротники  — вездесущи, хотя и не всегда привлекают внимание. но самое их большое разнообразие  — там, где тепло и сыро:   тропики  и  субтропики.

у папоротников ещё нет настоящих  листьев. но они сделали в их направлении первые шаги. то, что у папоротника напоминает лист  — вовсе не лист, а по своей природе  — целая система ветвей, да ещё расположенных в одной  плоскости. так это и называется  —  плосковетка, или  вайя, или, ещё одно название,  — предпобег. несмотря на отсутствие листа, у папоротников есть листовая пластинка.

Широко распространено представление о волке как о лесном звере. однако в сплошных лесных массивах волки не селятся; их прельщают открытые пространства, где им легче нападать на добычу. в зоне тайги волки по размерам меньше, чем в тундре (длина тела около 130 см, масса в пределах 50 кг), и окрашены темнее. в тайге для волков условия жизни малоблагоприятны, так как глубокий и рыхлый снег затрудняет преследование крупных копытных. только там, где в тайгу проник человек, где производится интенсивная рубка леса, прокладываются дороги, развивается скотоводство, появляются населенные пункты (по долинам рек) и участки открытых пространств, кормовые условия для волков улучшаются, они начинают размножаться. волки зимой ведут бродячую жизнь, выходя на поиски добычи в сумерки и по ночам. днем они прячутся в заросли кустарников и по оврагам. охотятся на оленей, лосей, коров, куропаток и тетеревов, при случае преследуют зайцев, а когда нет живой добычи, не брезгуют и падалью. голодные волки отваживаются нападать на собак по окраинам селений, а в лесу — на спящих в берлоге медведей. волки охотятся не в одиночку, а сообща. они бродят обычно небольшими стаями по 10—15 особей, куда входят, кроме старых волка и волчицы, их дети из последнего и прошлогоднего выводков. совместные усилия приносят им успех в преследовании и поимке добычи. однако волки получают иногда мощный отпор со стороны лосей, которые сильными ударами копыт в голову убивают наповал самых остервенелых- хищников, заставляя остальных отступить. в поисках добычи волки рыщут по открытым пространствам, совершая переходы до 50 км (без отдыха). бегают они трусцой друг за другом, ставя лапы точно след в след, так что кажется будто пробегал один волк. за одну ночь при удачной охоте волк съедает до 10 кг мяса. остатки пищи он зарывает в снег, а летом прячет про запас в укромном месте, куда позже возвращается, чтобы доесть не съеденное. хотя у волков лесной зоны нет постоянного убежища, для вывода детенышей они устраивают логово в труднодоступном месте, вблизи от воды. однако бывали случай, когда логово находили возле лесной дороги и даже около строений. в апреле — мае у волчицы 4—6 слепых волчат, покрытых буровато-серым пухом. они похожи на лисят, но отличаются от них серым цветом кончика хвоста (у лисят он белый). через 1,5—2 недели волчата прозревают. недели две волчица неотлучно находится при детенышах, согревая их своим телом. в это время волк приносит волчице пищу. в случае опасности, например при приближении охотника с собакой, волчица трусливо покидает логово. она не отваживается защищать свое потомство, хотя и прячется где-либо поблизости. примерно до 1,5 месяцев волчата питаются молоком матери. когда детеныши подрастут, оба родителя начинают добывать им корм. в возрасте 2—3 месяцев волчатам уже необходимо мясо. но первое время оно плохо усваивается ими в сыром виде. на приходит волк-отец. с охоты он возвращается с полным желудком и отрыгивает часть полупереваренной пищи, которую волчата . если волк не подкормит волчат, волчица начинает его теребить за живот, пока самец не поделится с малышами. позже и волчица уходит за добычей, притаскивая своим детям полузадушенных животных, па которых волчата набрасываются, разрывая их на части. при этом больше пищи достается сильным и энергичным, а кто послабее, тот остается голодным. впоследствии такой волчонок отстает в развитии, становится вялым и погибает. к осени родители вместе с подросшими волчатами переходят на кочевой образ жизни. в состав их стай входят также молодые волки последнего и прошлогоднего выводков. волчий вой кажется однотипным звучанием, но в действительности он различен и служит для стаи средством информации о найденной добыче, приближении опасности и других важных событиях. хотя волки в некоторых местах являются бичом животноводства, но в дикой природе они часто выполняют роль оздоровителей животного населения, уничтожая больных и слабых особей. вот почему массовый поголовный отстрел волков признается нецелесообразным. борьба с волками требует дифференцированного подхода в соответствии с их значением в местном крае. волки человека боятся, но бешеные волки для него опасны. живут волки в среднем 15—20 лет.