Ис
История
26.05.2021 20:22
Решено

Прошу. 1. можно ли согласиться с точкой зрения исследователя кристиана бека, утверждавшего, что на социальный запрос флорентийских купцов, гуманисты такой ответ, какой купцы? иными словами, что гуманизм стал отражением взглядов итальянской буржуазии. аргументировать свой ответ. пояснение: м.л. абрамсона «человек итальянского возрождения: частная жизнь и культура» м., 2005. (ксероксные материалы в кабинете о деловых людях , т.е. торгово-банковских слоях); - изучив взгляды купцов и их ценности, сравнить с гуманистическими представлениями о человеке, понимании понятий «накопительство», «расточительность», «щедрость» и др. - найти общие точки соприкосновения или отсутствие их. - осмыслить и выстроить свой ответ. 2. определить характер гуманистического стиля мышления: «элитарный», «демократический» или … аргументировать свой ответ. 3. можно ли согласиться с мнением, что культура возрождения носит переходный характер, так как возникла в переходный период? аргументировать свой ответ. 4. можно ли утверждать, что истоки кризиса современной цивилизации xxi века находятся в гуманизме эпохи возрождения? аргументировать свой ответ. 5. чем гуманистическое понимание человека отличается от античного и средневекового? выделить критерии сравнения и вывод обязателен.

Лучшие ответы
vika2074
15
4,6(10 оценок)
26.05.2021 02:43

В середине XVI века продолжался процесс объединения российских княжеств в единое государство, расширение границ на Юг, Юго-восток, Восток в результате свержения ордынского ига. Территория увеличилась почти в десять раз, население перевалило отметку в 10 млн. человек и было распределено весьма неравномерно. Наиболее населенными были центральные районы от Твери до Нижнего Новгорода. Росло население городов, Москва к началу века нас-читывала более 100 тыс. жителей, Новгород, Псков - более 30 тыс., в других городах число жителей колебалось в пределах 3-15 тысяч.; городское население составляло около 2% всего населения.

sophiaukraineoyy0ey
20
4,4(4 оценок)
26.05.2021 02:43

Боротьба плебеїв з патриціями

Процес оформлення країни в Стародавньому Римі супроводжувався запеклою соціальною боротьбою, основними учасниками якої були плебеї і патриції. Вигнання останнього римського царя, Тарквінія Гордого, який узурпував владу після вбивства Сервія Тулія, прийнято завершать царський період римської історії. В кінці VI ст. до н. е. йому на зміну приходить республіканська форма правління. Юридично законодавча влада належала центуріатних коміцій, в яких вирішальну роль грали патриції, котрі мали стійку більшість голосів. Величезне значення мав сенат, що складався з колишніх магістратів, Який стверджував рішення, прийняті в комициях. Тільки патриції могли стати сенаторами. На чолі виконавчої влади в цей час були консули, котрі володіли вищою цивільною і військовою владою. Консульські посади, також як і інші нижчі магістратури, займалися виключно патриціями.

Таким чином, патриції який продовжував відігравати провідну роль як в економічній, так і в політичному житті. Відповідно до цього і формулювалися вимоги плебеїв. Перш за все - це допуск до громадської землі. Справа в тому, що патриції і плебеї володів землею на абсолютно різних підставах. Якщо плебеї мали у власності лише невеликі земельні ділянки, то патриції, крім свого особистого наділу, могли користуватися землею з громадського фонду.

Навіть після реформ Сервія Тулія, утворивши з патриціями єдину громаду людей, отримавши право служби в римському війську і участі в центуріатних коміцій, плебеї залишилися поза патриціанської родової організації. Тому право допуску до громадської землі вони так і не отримали. В умовах малоземельем росла їх заборгованість. Багато плебеї взагалі залишилися своїй землі. Над деякими з них нависла загроза боргового рабства.

З іншого боку, формально отримавши можливість участі в політичному житті Рима, плебеї не мали права займати державні посади і, відповідно, потрапити в число сенаторів. Таким чином, вимоги плебеїв зводилися до допуску до фонду громадських земель, рівноправність з патриціями в політичному житті, а також до скасування Боргова кабали, обмеження боргового відсотка і т. П

В результаті перетворень, здійснених Сервієм Туллієм, плебеї виявилися в рамках однієї цивільної громади з патриціями. Але вони, отримавши лише право входження в її військову організацію, змушені були проливати кров в запеклих військових зіткненнях Риму зі своїми сусідами. Однак в 494 р. До н.е. е., коли йшла війна з латинськими племенами, плебеї, які становили більшу частину римського війська, відмовилися вирушити в похід і пішли на Священну гору поблизу Рима. Це отримало назву першої сецесії - своєрідної військової страйку. Патриціанські командири виявилися без воїнів. Зважаючи на загрозу захоплення Риму патриції змушені були піти на поступки плебсу - погодитися на введення магістратури, що представляла виключно плебейські інтереси. Це була посада народних трибунів, які обиралися з плебеїв. Народні трибуни були захисниками інтересів плебеїв. Вони мали право накладати заборону ( «вето») на розпорядження патриціанських магістратів або рішення сенату, скликати плебеїв на їх загальні сходки (плебейські народні збори) і захищати від несправедливості будь-якого плебея, що шукав захисту в будинку народного трибуна. Особистість народного трибуна вважалася недоторканною.

Трохи пізніше консул Спурій Кассій запропонував перший проект аграрної реформи, в якому передбачалася можливість для плебеїв розділу земель, захоплених під час воєн. Патриціям вдалося провалити цей закон. Однак в 456 р. До н.е. е. народному трибуну Іцілію вдається провести через коміції закон про розподіл землі між бідняками на обмеженій території поблизу Рима.

Присоединяйся к нам!
Зарегестрируйтесь
Уже есть аккаунт? Войти