Сочинение на тему "дон кихот-последний рыцарь и совесть испании"

на заре xvii века к испанской появилась одна довольно странная фигура: нескладный рыцарь на тощем коне.он вошел в жизнь людей,чтобы надолго стать олицетворением человечности, благородства, честности.это и есть дон кихот.  идальго предстает перед нами человеком, который абсолютно лишился рассудка (и вот когда он окончательно свихнулся, в голову ему пришла такая странная мысль).он начитался рыцарских романов , что должен неприменно стать рыцарем. дон кихот отважный человек.для идальго быть рыцарем- честь.он пытается это всем доказать, выбирает имя себе и своему коню,придумывает образ своей возлюбленной, совершает, по его словам, подвиги (поднял копье и так схватил второго , что череп раскололся на четыре   дон кихот не думает о последствиях своих поступков.идальго верит , что может победить зло, и это совсем не смешно.его поражает то, что окружающие не пытаются бороться со злом, а принимают как должное.дон кихот хочет всем людям,потому как так делают все настоящие рыцари.  идальго-человек слова и дела.если он что-то сказал, то обязательно выполнит("не прикасайся к нему, не то жизнью поплатишься")и(обеими руками он поднял упал замертво). 

Цитати «ну, знаєте,— сказав жульєн,— мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом». «крім полум’яної душі, жульєн мав надзвичайну пам’ять. юнак назубок вивчив увесь новий завіт по-латині, так само вивчив книгу «про папу» жозефа де местра чим і здивував спочатку родину де реналь, де працював гувернером, а потім чутка розійшлась по всьому вер’єру, коли жульєн дає в руки адольфу, старшому сину мера, новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і жульєн продовжує напам’ять. діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. та навіть і любов до пані де реналь була сповнена честолюбства. першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.» «це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю.темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім’ї.усі і ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька». словами жюльєн сорель — представник покоління початку 20-х років xix століття. йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. наш герой — син теслі. він живе в маленькому провінційному містечку верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. в верьере його ніхто не розуміє. юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був наполеон. після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з верьера — стати священиком. якось так якщо щось не так то я не знаю

Япрочитал много-много разных сказок. больше всех мне понравилась сказка «кот в сапогах» и ее главный герой - кот в сапогах. у него хорошие манеры, он верно служит хозяину, он мудрый, хитрый, умный. еще он любит работу, он трудолюбивый. его хозяина звали «маркиз карабас» , это имя дал ему сам кот. я бы хотел быть таким, как кот: мудрым, хитрым, отважным и трудолюбивым.  мой любимый сказочный герой — это иван-царевич из народной сказки «иван-царевич и серый волк» . этот герой полюбился мне многими своими чело­веческими качествами. в начале сказки мы видим, что он оказался самым добросовестным из трёх братьев. когда отец поручил им караулить сад, то старшие братья всё проспали. отцу же сказали, что никого не видели. а ког­да иван-царевич пошёл стеречь сад, то он даже присесть боялся, не то что прилечь. потому и увидел жар-птицу, которая клевала золотые яблоки.