Бабочка как символ в рассказе набокова (рождество, про бабочек) напишите эссе,только не с интернета, 15 (до завтра мне нужно)

ответ: владимир набоков больше известен широкому кругу

любителей хорошей как писатель, но лишь немногие знают, что он

прославился среди энтомологов своими исследованиями о бабочках. он хорошо знал

их, всю жизнь охотился на бабочек, изучал их строение и образ жизни,

коллекционировал редкие экземпляры. он даже изобрел сложный метод исследования

рисунка крыльев бабочки. эти прекрасные и удивительные существа были так же

интересны набокову, как и писательство.

не поэтому ли и в его произведениях бабочки появляются

достаточно часто, им отведена своеобразная роль символов. кроме рассказа «рождество»

образ бабочек представлен в романе «приглашение на казнь», «другие берега», «разноцветная

бабочка», «удар крыла», «дар». в текстах писателя вы найдете более 570 упоминаний

о бабочках.

вот одно из поэтических описаний бабочки, сделанное набоковым, в котором проявились оба его таланта: поэтический и исследовательский:

бархатно-черная, с теплым отливом сливы созревшей,

вот распахнулась она; сквозь этот бархат живой 

сладостно светится ряд васильково-лазоревых зерен

вдоль круговой бахромы, желтой, как зыбкая рожь.

села на ствол, и дышат зубчатые нежные крылья,

то припадая к коре, то обращаясь к

о, как ликуют они, как мерцают божественно!  

скажешь: голубоокая ночь в раме двух палевых зорь.

, о, , греза березовой северной рощи!

трепет, и смех, и любовь юности вечной моей.

да, я узнаю тебя в серафиме при дивном свиданье,

крылья узнаю твои, этот священный узор.

но вернемся к рассказу «рождество» и посмотрим, в

какой момент появляется из замерзшего кокона прекрасная и редкая бабочка. это

случается в минуту наибольшего, наисильнейшего выражения той бури переживаний,

которая охватила слепцова. он понял, что не сможет больше жить, что умрет,

умрет прямо в ночь на рождество. и эта антитеза тотчас же находит свое

дальнейшее развитие: бабочка из кокона появляется внезапно, в момент полного

изнеможения человека. она разворачивает свои темные бархатные

крылья, и тогда наступает катарсис – слепцов испытывает облегчение.

из всего вышесказанного сделаем вывод: бабочка

-  символ души, воплощение душ умерших, символ дыхания, бессмертия,

возрождения и  воскресения

Поема «Одіссея» складається з 12 110 віршів і розподілена на 24 частини. її дія зосереджена навколо одного героя та однієї теми. Цим героєм є Одіссей (син Лаерта, чоловік Пенелопи, батько Телемаха), що воював 10 років під стінами Трої та уславився подвигами й мудрістю. Темою ж «Одіссеї» є мандри хитромудрого Одіссея під час повернення додому, на острів Ітака, та поновлення себе в правах царя острова і господаря свого дому.

Дія поеми висвітлює останні 40 днів із 10-річного плавання Одіссея, а повна картина всіх негараздів і страждань, що випали на його долю, подається у вигляді розповіді самого Одіссея на бенкеті в царя Алкіноя.

Образ Гобсека

Гобсек – педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»). Ім’я головного героя повісті Бальзака — Гобсек — не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя — «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його.

Объяснение:

Характеристика образу Гобсека 

Центральний образ твору – лихвар Гобсек. Біографія Гобсека, яку Бальзак вводить в оповідь, розкриває життєву основу його філософії. Філософія Гобсека – своєрідний підсумок його особистого життєвого шляху. Він був моряком, морським торговцем, об’їхав весь світ, бачив далекі та екзотичні країни. Його розвинута свідомість, не притаманна йому з дитинства, пояснюється тим, як багато він бачив протягом свого життя.

Він пройшов через все, щоб накопичити своє багатство: мав зв’язок із корсарами, був причетний до американської війни за незалежність, потерпав від голоду, пройшов через смертельну небезпеку, кілька разів втрачав і знову набу

вав багатство. Можливо, тому спочатку Бальзак і назвав свою повість «Небезпеки розбещеності». Саме під такою назвою повість повністю вийшла у квітні 1930 року в першому томі «Сцени приватного життя». Перша глава її була видана дещо раніше, в лютому 1930 року, під назвою «Ростовщик». Змінювалися назви, але характер бальзаківського персонажа залишився незмінно