Составте предложения с фразеологизмами даром хлеб есть,чужой хлеб есть,забыть хлеб-соль,сесть на хлеб и воду,перебиваться с хлеба на квас.заранее

он не даром свой хлеб ест - дом охраняет.деньги закончились быстро, пришлось сесть на хлеб и воду.соседи жили бедно, перебиваясь с хлеба на квас

Описати поняття «щастя» неможливо, можна описати лише відчуття, які ти відчуваєш при цьому. Буває щастя, коли ти отримав те, чого давно бажав. А буває, відчуваєш щастя, коли дивишся в очі дорогої для тебе людини, а вони висловлюють радість і любов.

Для мене щастя — це коли в серці живе любов, коли я і мої близькі здорові, коли мене оточують справжні і безкорисні друзі, коли «життя б’є ключем». За такі відчуття можна багато чого віддати. Але люди у світі дуже різні, і багато, я впевнена, думають інакше. Є люди, яким для щастя достатньо добре поїсти, міцно поспати. А дехто вважає, що щастя полягає в багатстві. Я думаю, що ці люди помиляються, адже гроші ще нікого не робили щасливим.

Потрібно жити і відчувати, щоб в кінці життя не сказати: «У мене було сіре і нудне життя! Мені нічого згадати і розповісти». Щастя — це унікальне відчуття і, чим більше ним буде охоплено людей, тим багатшим вони проживатимуть своє життя.

Для щастя потрібно зовсім мало. Дивно, як в таких коротеньких словах може уміщатися стільки сенсу... Щастя... А дійсно, що потрібно для щастя? Для мене справжнє щастя — це коли всім людям, які мені дорогі, добре, коли вони всі поруч, коли я відчуваю, що потрібна їм. Коли обіймаю бабусю, маму, тата і відчуваю, що вже кому-кому, а їм я завжди буду потрібна, і вони будуть любити мене, незважаючи ні на що. Коли мені посміхається той, кому належить моє серце.

Все це — велике щастя. А ще є маленькі радощі, які теж входять в це щастя. Такі, як весна, сонечко, літо, море, теплий вітерець, дощик, класна музика в навушниках, свіжість, теплий чай в погану погоду з книжкою в руках, листування з подружкою, морозиво, неробство на уроках, балаканина з друзями про всякі нісенітниці, обливання водою в літню спеку і багато чого іншого. А ще мені дуже подобається, коли мені посміхаються.

Ось з таких дрібних і великих радощів і складається справжнє велике щастя! І основним його пунктом, звичайно ж, є любов. Любов до всього і всіх: сім’ї, друзів, тварин, та й просто до якихось речей. Мені здається, людина не може бути щаслива на самоті. Коли я щаслива, то мені хочеться кричати про це на весь світ, хочеться, щоб всі навколо раділи разом зі мною, щоб все навколо було наповнене миром і любов’ю! Хіба можна утримати щастя в собі, не поділитися ні з ким?

Іноді щастя так переповнює, що хочеться зупинити перехожого і розповісти, як тобі добре! Та й очі видають щасливу людину. У неї особливий блиск в очах, особлива іскорка та посмішка. І треба пам’ятати, що наше щастя в наших руках. Це в наших силах стати щасливими. Щастя треба берегти. Щастя в тому, щоб жити і радіти кожній миті. Воно є, поки у світі живе любов і доброта. Не варто про це забувати і потрібно просто намагатися стати кращими, добрішими, доброзичливішими. Тоді щастя саме прийде до тебе.

Объяснение:

Надеюсь

На картине запечатлена дора маар — профессиональный фотограф, дочь хорватского архитектора, с которой художника связывали близкие отношения в течение девяти лет (1936—1945). дора снимала калек, слепых, клошаров, соединяя в таинственно-жуткий сюрреализм красоту и уродство, роскошь и нищету. творчество доры было смелым, авангардным, критики называли ее стиль «трагическим барокко» и «эстетикой катастрофы». маар стала интеллектуальной отдушиной для пикассо, который на момент знакомства с ней переживал творческий кризис. она подтолкнула его к авангардистскому движению и политическим темам. маар учила художника фотографировать, а сама под его влиянием занялась живописью. вместе они изготавливали на стекле своего рода «фотогравюры», с которых, как с огромных негативов, делали отпечатки на фотобумаге. дора на долгие годы стала главной моделью пикассо. в полотне «плачущая женщина» он буквально раскроил на части лицо любимой, обнажив мертвенно-бледное нутро истинного горя: рот искажен страданием, зубы судорожно рвут скомканный платок. на этой белой «внутренней сути» видны следы рук. плача, мы почти всегда сжимаем лицо ладонями, утираем слезы — эти постоянно тянущиеся к лицу руки мастер изобразил достоверно. глаза похожи на две пуговицы, пришитые крест-накрест, — мертвые пластмассовые крестики вместо зрачков перечеркивают жизнь во взгляде плачущей. «плачущая женщина» является собирательным образом всех горюющих женщин, потерявших в войну мужей и сыновей.