1. Лось прислухався до землі, очікуючи А зиму
Б весну
В
літо
Г
осінь
2. У реченні «На тому боці, ген під обрієм, примостилося село»
використано
А епітет
Б порівняння
в гіперболу
г метафору
3. Словами «…очі все густіше набрякали кров’янистим смут-
ком, аж горіли червоним розпачем…» охарактеризовано
А дядька Шпичака
Б
лося
В старшого брата
Г молодшого брата
4. Доведіть, що твір Є. Гуцала <<Лось>> за жанром-оповідання.
5. Прочитайте опис природи, який вам найбільше запам'я-
тався. Яку роль відіграють пейзажі в оповіданні?
6. Чому лось остерігався не тільки вовків, а й людей?
7. Розкажіть, як поводив себе лось у крижаному полоні. Що ви
відчували, читаючи ці рядки?

1)А - лось прислуховується до землі, очікуючи зиму.

2)Г- в описі використано метафору.

3)Б-очі, що все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем, описують лося.

4)Твір "Лось" Євгена Гуцала за жанром є оповіданням. Він має невеликий обсяг, розповідає про одну подію, є психологічною характеристикою героїв.

5)Відповідь на це питання залежить від особистого враження кожного читача. Проте, можна сказати, що пейзажі в оповіданні відіграють важливу роль в створенні атмосфери та вираженні настрою героїв.

6)Лось остерігався не тільки вовків, а й людей, тому що люди ведуть мисливство на тварин з метою полювання на них. Він розумів, що люди можуть бути небезпечними для нього.

7)У крижаному полоні лось намагався вижити, знаходячи їжу та знаходячись в постійному стані бджолення. При читанні цих рядків можна відчути співчуття до тварини, яка опинилась у важких умовах і бореться за виживання.

Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове євшан-зілля. українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.узявши за сюжетну основу легенду з галицько-волинського літопису про те, як князь володимир мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, м. вороний створив цілком оригінальний художній твір. володимир мономах залишив хлопця на чужині, в києві. за гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова! ) не справляють враження на сина половецького хана.

    дати характеристику націєвському пропоную так:       націєвський - це реєстратор із ратуші. цього персонажа можна віднести до групи негативних. це нещира та жалюгідна людина. націєвський - справжній егоїст, який, здається, ніколи не відчував кохання та ніжності. саме цьому не достойному кандидату головний герой твору хоче віддати свою дочку у якості дружини. проте випадково підслухавши розмову, націєвський доходить висновку, що марися вагітна. він вчиняє як справжній боягуз - тікає: "це так! невеста з я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть". якнакраще характеризує людину і її мова. тобто націєвський - недосвідчена, немудра, труслива та нерозумна людина.