Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконий! потрібно написати твір)

у приказкі  краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконий! йдеться про те що краще бути чесним до себе до людей і бути при цему бідним без нічого але ти будеж мати повагу від людей аніж багатим та беззаконим томущо багатий та беззаконий чинить призирство у людей   недовіру

мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. цей персонаж діє в романі пантелеймона куліша "чорна рада” - першому романі, написаному українською. вгадали, про кого я веду мову? якщо ні, то я зізнаюся: це кирило тур.

кирило подобається мені, тому що він весела та жвава людина. взагалі, справжній козак-запорожець! автор не ідеалізує його, як, наприклад, головного героя петра. як жива людина, кирило часом бешкетує, робить необачні вчинки. наприклад, він легко піддається захопленням та в азарті викрадає дівчину лесю.

проте кирило тур — справжній друг та хороший козак. він здатний не тільки щось таке втнути, веселитися та гуляти. кирило хоробрий воїн, він понад усе цінує козацьке побратимство. за своїм названим братом богданом чорногором він готовий піти хоч у пекло. покарання за викрадення дівчини тур зносить з гідністю та мужністю.

наприкінці твору розбишака кирило тур робить справді героїчний вчинок. він приходить у тюрму до гетьмана сомка, щоб визволити його. є лише один спосіб врятувати гетьмана — залишитися замість нього в камері та самому чекати

переконуючи гетьмана, тур розповідає байки про козацьких характерників: "то як намалює вуглем на стін човен, сяде та й попливе, немов по лиману”. кремезний, сильний та загадковий — можливо, тур сам характерник та вміє чаклувати? і зможе виплисти з тюрми на намальованому човні?

чесно сказати, я навіть зрадів, коли яким сомко відмовився від жертви та кирило тур залишився живий. треба, щоб таких людей жило як найбільше в світі.

пройшло дуже багато часу з тих пір, як український драматург

і.  карпенко-карий у своїй комедії «сто тисяч» підняв одвічну тему влади грошей над людиною. застосовуючи засоби сатири і гумору, драматургу вдається представити на людський осуд риси характе­ру головного героя, позначені прагненням до матеріального збага­чення. користуючись аморальними для досягнення вла­сної мети, г. калитка, по суті, втрачає свою людську сутність. ним керують грошові інтереси, передусім стоять успішні фінансові опе­рації. людину цілком поглинає користолюбство, грошовий егоїзм. він живе заради себе, заради власної вигоди, не помічаючи нікого і нічого поряд. лише людина, повністю засліплена грошима, піде на махінацію, як це зробив г. калитка: він намагається придбати фаль­шиві гроші. йдучи до досягнення своєї мети, переступаючи закони моралі, правди й совісті, — залишається ні з чим.

сучасний світ важкий для всіх: тих, хто не має коштів, аби хоч якось продовжувати існування, і для тих, хто має безліч грошей. дуже часто таких людей, які збагатилися незаконними справами, переслідує страх, тяжкі думки. хоч зовні вони спокій­ними, але насправді зсередини їх потихеньку поглинає душевний неспокій. але якщо подумати, то можна сказати, що такі «калит­ки» згодом втрачають усе духовне, вони живуть лише матеріаль­ним, перетворюючись на запрограмований на гроші механізм.

мені здається, що це дуже страшно — втрачати людську подо­бу, вимінюючи у долі та фортуни грошовий капітал замість душі, спокою і совісті.

сторінки нашої історії розкривають перед нами стосунки між феодалами і рабами, панами і кріпаками, між багатими і бідними. матеріальний розподіл людства існує вже дуже давно, але, на жаль, зараз є невиліковною хворобою третього тисячоліття. непідготов- лена до економічного розвитку країна надає шанс неправомірними діями збагатитися. поступово людство духовно деградує. і це до тих пір, поки міцні свої руки не прибере влада грошей — вічна і болюча проблема для багатьох поколінь.