Які речення у творі "тіні забутих предків" є діалектизмами? (треба 4 речення з діалектизмами)

Гачі(діалектизм) на йому , а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить.знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку(діалектизм): оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири.кучерява зелень гогозів і афин(діалектизм) запустила своє коріння у глибінь моху, а зверху сипнула росою червоних та синіх ягід. йойкнула челядь(діалектизм), кинулась одтягати. а вже людина з лицем червоним, як його гачі, тяла барткою ворога в голову, і похитнувся іванів тато, як підтята смерека.

Сьогодні холодно і похмуро. йде дощ. але все одно в цьому є своя принадність. природа живе своїм життям в будь-яку погоду. і листя шепочуться навіть у похмурий осінній день. вони шепочуть про своє життя: вона ж так схоже на життя людей. навесні листя тільки починають жити, і це схоже народження людини. навесні листя шепочуть про свої мрії і бажання. вони хочуть стати великими і зеленими - так і діти мрію стати дорослими. влітку листя набираються сили і шепочуть про любов (юнаки та дівчата закохуються, стають дорослими). до осені листя розуміють, що скоро їх життя закінчиться. вони згадують хороше і жалкують про те, що не встигли зробити. чоловіки і жінки в зрілому віці аналізую своє життя, розуміють до чого вони прийшли і до чого потрібно прагнути. взимку листя вмирають люди теж йдуть у похмурий осінній день листя шепочуться про своє життя, прожитого не дарма.

Як я почуваюсь у великому місті

я обожнюю бути у центрі уваги, тому у шумних і великих місцях я почуваюсь як удома.

хоча часом трохи хвилюючим для мене виявляється похід у центр міста. гамірливий натовп людей вирушає мені назустріч, а я  - один серед цього натовпу, трохи невпевнений у собі вогні мегаполісу запрошують мене у світ подорожей по його найпотаємнішим вулицям. і я, не зважаючи на крики і безліч голосів, йду на поклик яскравих закутків.

у великому місті завжди відбувається безліч подій, життя б’є через край. тут ніколи не буває нудно. але багато людей, місць і подій ще не означає, що ти ніколи не почуватимешся самотнім. раніше я жив у селі, тому можу порівняти соціальні зв’язки у мегаполісі та у сільській місцевості – на селі вони значно міцніше. а от у місті кожен сам по собі, люди часто не цікавляться один одним та не дбають одне про одного. це, на мою думку, є важливим недоліком життя у великому місті.