Казка про пригоди комп'ютерної мишки,яка посварилася з монітором

якось мишка посварилась з монітором. вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.вона вірішила повернутись до свого друга. тим часом монітор дуже сумував..він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона є йому.тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.

писала я це сама.нічого мені не лише уява та руки))так що успіхів.сподіваюсь : *

Життя - це вже щастя? інколи у нас, у людей, буває депресі і тоді ми звертаємось до щастя, згадуємо усе добре, що було в нашому житті. бо вона боїться щастя. той же, хто не хворіє на цю хворобу, знає, що щастя - це і є життя. та я ніколи ще не вічував подібного: коли те, що хочеться і подобається, що вже робив, стає майже неможливим. мені хочется написати щось, але муза покинула мене. наче знову пішла гуляти, і повернеться коли для тебе щастя - це писати для інших, то що може бути гірше, аніж втратити таке щастя? але нам буде все одно, коли ми втратимо те, що зветься "життям". це істина, тому й немає сенсу називати життя щастям. втратимо його - і нічого не відчуємо. ні жалю, ні болі. треба шукати те, що стане щастям в цьому житті. базове ж щастя від нього - це можливість чуомусь вчитися і пзнавати нове. ось що ми маємо на увазі пад словами "життя - це вже щастя". ось, як насправді, розкрийте вже очі хочете, наведу приклад з літератури? мало хто згадає гете і його "фауста". чи був фауст щасливий, все своє життя присвятивши вивчиенню чогось нового? отож, навіть базове щастявід життя - не таке вже й "щастя". його ніколи ніхто не добуде так просто. бо життя зі всіх сторін, з біологічної чи філософської, економічної чи іншої - надто складна штука, щоб так думати. щоб дістатися "вінця насолоди", потрібно зробити неможливе - достягти . на своіїй шкурі я відчув, що, все ж таки, ми все цінуємо лише тоді, коли втрачаємо. але ж дещо можна повернути, а дещо - ні. життя ми цінуємо завди інстинкту самозахисту, а якщо б його не було? що тоді? назвіть життя "щастям" без інстинкту самозахисту, і ви не будете цінувати це щастя, як і все інше. думайте. поки ще є час.

Наголос падає на "а". збрехати→[збр'ихат'] у слові «збрехати»: складів—3 (збре-ха-ти), літер—8, звуків—8: з →  [з] : приголосний, парний дзвінкий, парний твердийб →  [б] : приголосний, парний дзвінкий, парний твердийр →  [р'] : приголосний, непарний дзвінкий, сонорний, парний м'якийе →  [і] : гласнийх →  [х] : приголосний, непарний глухий, парний твердийа →  [а] : гласнийт →  [т'] : приголосний, парний глухий, парний м'якийі →  [і] : гласнийрекомендовані переноси: збре-хати